Цікаві факти про Богдана Хмельницького 


Ім’я полководця має свою таємничу історію. При народженні гетьман був названий Зіновієм. Богданом ж він став, коли придбав славу. Його віднесли до роду Богданів, який правив в Молдавії в 15 столітті. Не менш загадково і місце його народження. Чи то це Жовква, то чи Суботів або ж Чигирин. Невідомо.

Спочатку навчався в Київській братській, далі, за твердженням польських істориків, у єзуїтській школі, що в Ярославі над Сяном. Обдарований природним розумом, він був досить освіченою для свого часу людиною, вільно володів польською і латинською мовами, а пізніше ще й турецькою та французькою.

Здобувши освіту, Хмельницький вступив до лав козацького війська, брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621 років. У цій війні було вбито його батька, а Богдан потрапив до турецькі неволі. Повернувшись через два роки утримання у Константинополі додому, Хмельницький прибув до Запорожжя і продовжив час від часу ходити у морські походи з козаками на турецькі міста.

Найуспішніший похід відбувся в серпні 1621 року, коли гетьман Сагайдачний мужньо відбивав під Хотином атаки багатотисячних військ Османа. Зібравши десять тисяч відважних козаків, Хмельницький потопив на Чорному морі дванадцять турецьких галер, а решту переслідували козацькі чайки аж до самісінького Царгорода. Успішний був і другий похід 1629 року, коли козаки "окурили мушкетним димом" мури Царгорода, спаливши передмістя столиці й повернулися на Січ з багатою здобиччю. Згодом Хмельницький прибув у рідні краї, до Чигирина, одружився з переяславкою Ганною Сомківною і одержав чин чигиринського сотника...

Польський уряд, узявши на свою службу й утримання реєстрових козаків і зробивши їх привілейованим станом, намагався протиставляти їх запорожцям, відмежувати від народу.

У цей час Хмельницький не раз перебував у козацьких посольствах до короля і до сейму зі скаргами про тяжке становище українського народу для захисту його прав. Під час однієї з таких місій король Владислав IV відправив Хмельницького до Франції, щоб найняти козаків на військову службу у війні з Іспанією. 1646 року 2400 козацьких добровольців виїхали до Франції, де відзначились у взятті фортеці Дюнкерка.

Приборкавши козацько-селянські повстання, польська шляхта посилила свій гніт і свавілля над українським народом. Жертвою цієї політики став і сам Богдан Хмельницький. 1646 року чигиринський підстароста Чаплинський силоміць захопив хутір Хмельницького Суботів і побив на смерть його десятирічного сина.

Даремно Богдан Хмельницький шукав захисту й справедливості в суді, навіть у самого короля. Владислав IV нібито відповів Богданові: "Ви воїни й носите шаблю, то хто вам забороняє захистити себе?" Скривджений Хмельницький хотів прислухатися до поради короля й зі зброєю в руках захистити свої права, а водночас і знедолену свою Батьківщину, тобто підняти народ на збройне повстання. Коли ж про це довідався коронний гетьман Потоцький і намагався ув'язнити Богдана, то останній, видуривши в черкаського полковника Івана Барабаша королівську грамоту про збільшення козацького війська й право будувати чайки для морських походів проти турків, у грудні 1647 року втік на Запорожчину. Коли на козацькій раді Хмельницький оголосив план підняти народ на збройну боротьбу, запорожці підтримали його й почалася підготовка національно-визвольної війни. Селяни групами прибували на Січ, а сам гетьман поїхав до кримського хана шукати союзника.

Польські гетьмани Потоцький і Калиновський, довідавшись про дії Хмельницького, рушили разом із реєстровими козаками проти запорозьких повстанців. Одначе козаки перейшли на бік Хмельницького і 8 травня 1648 року в урочищі Жовті Води польський загін був розгромлений, а його ватажок, молодий син коронного гетьмана Стефан Потоцький убитий. 16 травня під Корсунем польське військо знов було розтрощене, а його керівники потрапили до полону, їх віддали татарам. Переможці захопили всю артилерію, обоз і військові припаси. Корсунська перемога рішуче вплинула на піднесення народного духу. Селяни повсюди вступали під стяги Хмельницького.

По всій Україні полилися річки крові гнобителів. Україна здобула цілковиту свободу. Залишилось тільки зміцнити новий суспільний лад. Але замість того, щоб негайно рушити з козацькими загонами до Польщі, де тоді помер король Владислав IV, Хмельницький чотири місяці вів даремні переговори з поляками. У вересні 1648 року козацьке військо під Пилявцями знову розгромило 30000 армію польської шляхти, яка, перелякавшись чуток про наближення великої татарської орди, покинула свої обози. Хмельницький рушив до Львова, обложив місто, взяв викуп.

Запорожці дійшли до Замостя, звідки відкрився шлях на Варшаву Але гетьман знову марно простояв місяць, очікуючи виборів нового короля. Ян Казимир надіслав Хмельницькому листа і просив його чекати комісарів, які мали висунути умови миру. У грудні гетьман урочисто повернувся до Києва, де його зустріли кияни, вище духівництво, дзвонили дзвони, стріляли з гармат. Хмельницького вітали як "нового Мойсея", який визволив Україну з лядської неволі.

Слава про могутність козаків швидко розлетілась сусідніми державами, і у Переяслав до Хмельницького прибувають посли з Туреччини, Молдавії, Валахії, семиградського князя, а також з Москви. Приїхали посли й від польського короля, які вручили Хмельницькому грамоту на гетьманство, булаву і стяг. Богдан і козаки розуміли марність будь-яких переговорів із Польщею. Гетьман відверто заявив послам, що він визволить із шляхетської неволі весь український народ, який живе також на Волині, Поділлі та Галичині, і об'єднає українські землі в одне незалежне князівство.

Наближалася нова війна з поляками, і під прапори Хмельницького стали шикуватися добровольці з усієї України.

Навіть міщани, війти, бургомістри писалися до козацтва. Хмельницький поділив Україну на 24 полки. Найвища влада, що зосереджувала в своїх руках військову й адміністративну функцію, за давнім звичаєм обиралася на козацьких радах.

Весною 1649 року Хмельницький разом із ордою хана Іслам-Гірея взяв облогою польське військо під Збаражем. На допомогу осадженим вирушив сам Ян Казимир з 20000 армією, але її раптово оточив і розгромив Хмельницький. У полон потрапив і сам король, однак Богдан змилостився над ним, і Ян Казимир розпочав переговори під Зборовом. Умови висувалися такі: гетьман визнавався найвищим керівником козацького війська, яке мало налічувати 40000 козаків і поповнювалося з мешканців України: Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств. Тут забороняли перебувати польським військам і жити євреям. Всі посади обіймали українці; єзуїтам не дозволяли відкривати в Києві свої школи; київський митрополит отримував місце в сенаті, скасовувалась унія. Умови Зборівської угоди свідчать, що на цей час Хмельницький ще гуманно уявляв своє історичне покликання й не передбачав наслідків того руху, який очолив. Згодом гіркий досвід, низка невдач, тяжких розчарувань навчили його по-іншому дивитися на світ. Але тоді він ще зумів вести справу так, як цього вимагала доля та сподівання народу. Гетьманові слід було використати до кінця здобутки щасливих перемог, захопити в полон короля, піти в глибину Польщі, зруйнувати її аристократичний лад, такий ненависний українцям, і вже тоді висунути перед поляками свої умови миру, які б забезпечували остаточне політичне визволення українських земель і створили б у майбутньому можливості добросусідських відносин з Річчю Посполитою.

Зборівська угода зовсім не відповідала умовам свого часу та обставинам. Вона мало чим узгоджувалася з політичними й соціальними вимогами народу, оскільки Хмельницький виріс і виховувався у польсько-шляхетському середовищі, зжився з його звичаями й поняттями, порядками, на яких ґрунтувався тодішній політичний і громадський лад Речі Посполитої. І тому не можна було очікувати, що гетьман відразу стане на бік народного ідеалу, який цілком заперечував ці порядки. Хмельницькому здавалося, що досить забезпечити свободу віри й незалежне становище православної церкви, захистити Україну від повернення ненависних народові євреїв та жовнірських постоїв, збільшити кількість постійного козацького війська - і всі причини невдоволення польським пануванням зникнуть назавжди.

Другою, ще більшою помилкою Хмельницького, яку він допустив, підписуючи Зборівську угоду, було те, що козацький реєстр обмежувався тільки 40 тисячами козаків, тобто стільки козаків отримали земельні ділянки, виконуючи лише військову службу. Основна ж маса повсталого народу мала стати до кріпосницької праці на своїх поміщиків. Як свідчать джерела, після Зборівської угоди колишня популярність Хмельницького на Україні значно похитнулась.

Можна твердити, що Збаразька битва завершила перший блискучий період історії війн Хмельницького - це була вершина могутності українського народу та слави його вождя. Після неї починається другий період із нещасними й тяжкими випробуваннями.

Розпустивши військо, Хмельницький восени 1649 року заходився складати козацький реєстр, запроваджував військовий і цивільний порядок на Україні. З гетьманською булавою король віддавав Хмельницькому все Чигиринське староство. Ось чому Чигирин з того часу стає столицею всієї України.

Польська шляхта й не думала дотримуватись умов Зборівської угоди. Київського митрополита Сильвестра Косова католицьке духівництво не допустило посісти місце в сенаті, незважаючи на встановлений кордон, польська шляхта поверталася на українські землі; Потоцький, який зазнав татарського полону, розправлявся на Поділлі з українськими селянами. Сама угода не мала сили, бо її не затвердив сейм і навіть відхилив у грудні 1650 року.

Шляхта не хотіла припиняти війну. Вона гарячкове озброювалась. Та шаноба до Хмельницького серед українського народу була вже підірвана, і в козацькому війську занепав колишній дух. Народ був проти дружби гетьмана з татарами, які у союзництві не соромилися грабувати українські села й забирати до неволі жінок і дітей.

Весною 1651 року Хмельницький вирушив із козацьким військом до Збаража, і тут довго очікував кримського хана, який прибув за велінням турецького султана. 19 червня козаки зіткнулися з поляками, які розташувалися на широкому полі під Берестечком. Наступного дня розпочалась битва, під час якої кримський хан залишив Хмельницького і відступив разом зі своєю ордою. Гетьман кинувся йому навздогін, сподіваючись зупинити, але й сам потрапив до татарського полону. Козацькі війська під орудою Філона Джеджалія хоробро оборонялись, але змушені були відступити до річки Пляшевої, на болотисту місцевість. Тут вони й зазнали страшної поразки.

 Тим часом татари понад місяць тримали Хмельницького в себе. Визволившись, гетьман прибув під Паволоч. Своєю несхитною мужністю на козацькій раді у Масловому Броді Канівського повіту він заспокоїв народ, вдихнув у нього нове завзяття та віру.

Однак польське військо прийшло на Україну; козацькі полки були безсилі його стримувати. Водночас з півночі на Україну наступав із великими загонами литовський гетьман Радзивілл, який захопив Чернігів та Київ. Незабаром польсько-литовські війська зійшлися під Білою Церквою. 17 вересня 1651 року й була підписана угода, за якою козакам виділяли тільки одне Київське воєводство, а кількість козацького війська скорочувалася до 20 тисяч і селяни мусили виконувати свої повинності.

Народ був невдоволений умовами Білоцерківської угоди, нарікав на Хмельницького, закидаючи йому, що він піклується тільки про власні вигоди й козацьку старшину, і простий люд знову віддає панам під батоги, на кілки та шибениці.

Сам гетьман не зовсім добре почувався в Чигирині і змушений був стратити кількох полковників, які підбурювали проти нього народ. Весною 1652 року старший син Хмельницького Тиміш разом із козацьким загоном вирушив до Молдавії, маючи намір одружитися з донькою молдавського господаря, з якою був заручений. Але польський гетьман Калиновський заступив Тимошеві дорогу. В урочищі Батіг сталася кривава битва, в якій польське військо зазнало поразки, а сам Калиновський загинув. Польський уряд готував нову війну, але йому бракувало коштів. Гетьман розумів, що кровопролитні сутички з Польщею можуть тривати безмежно.

Тепер надії Хмельницького були спрямовані на Москву. Він писав цареві, що польське військо рушило на Україну для наруги над святими церквами й вірою і, що турецький султан запрошує козаків у своє підданство. Першого жовтня 1653 року Земський собор задовольнив прохання гетьмана, а 8 січня Переяславська рада, на якій були оголошені договірні статті, ухвалила приєднати Україну до Росії. Суть статей договору така:

Україна зберігає всі свої колишні порядки і своє самоврядування під владою виборних старшин і гетьмана, яких обирають вільними голосами. Гетьман має право приймати послів і налагоджувати відносини з чужоземними державами; всі українські стани зберігають за собою свої давні права й вольності: кількість козацького війська збільшується до 60 тисяч. Крім того, можна набирати ще й добровільні полки; гетьманський уряд зобов'язується видавати велику платню цареві; збір якої доручали місцевим урядовцям, без втручання російських збирачів. Зі свого боку, цар обіцяв захищати Україну своїми військами від зазіхань Польщі.

Народ присягав повсюди, але вищі українські стани з деяким недовір'ям і тривогою за недоторканість своїх прав і старих звичаїв зустрічали перехід у московське Підданство. Київський митрополит і духівництво відмовилися присягати. Козацька старшина й православні шляхтичі, які пристали до неї під час повстання, неохоче йшли під "московську Протекцію", бо з їхніх голів не вивітрився план незалежної Української держави.

Весною 1654 року цар Олексій Михайлович оголосив Польщі війну, і сам з військом вирушив на Литву й хутко оволодів Могилевом, Полоцьком, Вітебськом і Смоленськом. Тоді ж російські полки захопили Мінськ, Ковель і Вільно. Цар урочисто заїхав у столицю Ягеллонів і прийняв титул великого князя Литовського. У цей же час шведський король Карл Х почав військові дії проти поляків і захопив Познань, Варшаву, й, нарешті, Краків. А гетьман із півдня вступив до Галичини й Волині, розгромивши польське військо під Городком, і взяв в облогу Львів. Польща опинилася на краю загибелі, і король Ян Казимир втік до Сілезії. Звідси він двічі просив Хмельницького не допустити знищення Речі Посполитої. Старий гетьман відповів: "Хай поляки відмовляться навіки від усього, що належало давнім князівствам землі Руської, хай відступлять козакам усю Русь до Володимира, Львів, Ярослав, Перемишль і формально проголосять її вільною, подібно до того як іспанський король визнав вільними голландців. Тоді ми житимемо з Польщею як друзі і сусіди, а не як піддані й раби, і тоді ж підпишемо мир на вічних скрижалях. Але цьому не бувати, доки в Польщі існують пани; не буде же і миру між руськими й поляками".

Одначе королеві вдалося схилити до миру московський уряд, обіцяючи цареві польський престол. 1656 року у Вільно був підписаний мирний договір між Олексієм Михайловичем і Польщею. Хмельницький намагався відкрити очі московському урядові на цю угоду й не вірити підступній польській шляхті, але це було даремно. Стоячи однією ногою в могилі, старий Хмельницький Із сумом бачив, що багаторічна його праця й зусилля не довели розпочату справу до бажаного кінця й майбуття рідної землі вимальовувалося перед його зором у сумному вигляді. Він не втерпів і скористався випадком, щоб зробити ще останню спробу здійснити своє заповітне бажання: на початку 1657 року гетьман уклав таємний договір з шведським королем Карлом Х і семиградським князем Юрієм Ракочієм про переділ Польщі.

Згідно з угодою та у випадку успіху союзників Україну визнавали назавжди незалежною від Польщі державою. Тоді гетьман надіслав на допомогу союзникам 12 тисяч козаків. Одначе поляки повідомили про дії Хмельницького московський уряд, і цар передав через своїх бояр суворе попередження гетьманові за союз із царськими противниками. Вони настирливо добивались зустрічі з гетьманом, дорікали йому, вимагали, щоб відряджений загін повернувся назад. Ця обставина зашкодила союзникам Хмельницького і змусила їх зректися своїх планів.

Місяців зо два перед смертю Богдан скликав у Чигирині козацьку раду, на якій мали обрати нового гетьмана. Тут Хмельницький звернувся до козаків Із прощальним словом, подякував їм за вірність і послух, мовивши "Бог знає, братове, чиє це нещастя, що не дав мені Господь закінчити цю війну так, як хотілося: по-перше, ствердити навіки незалежність і вільність нашу; по-друге, звільнити від ярма Польського також Волинь, Покуття, Поділ і Полісся, одне слово - усі землі, якими володіли великі українські князі, і схилити їх під високу руку всеросійського монарха. Бог задумав інакше. Не встиг я завершити свою справу, і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене. Прошу вас, братове мої, доки я живий, виберіть собі вільними голосами нового гетьмана. Якщо я знатиму якось вашу майбутню долю, то спокійно ляжу в могилу".

Козаки, бажаючи зробити приємне своєму улюбленому вождеві, вибрали на свій найвищий уряд його неповнолітнього сина Юрія. Старого гетьмана охопили батьківські почуття і, розуміючи нездалість Юрія, він затвердив цей вибір, який пізніше завдав великих страждань Україні.

Помер Хмельницький 6 серпня 1657 року. Поховали його в Суботові у кам'яній церкві, яку він спорудив і яка збереглася до наших днів. Але 1664 року польський воєвода Стефан Чарнецький, спустошуючи Чигиринське староство, спалив Суботів і звелів викинути з домовини для ганьби, кістки славетного гетьмана ...

Хмельницький мав двох синів і чотирьох доньок (за деякими даними семеро дітей):

• старший син Тимофій (Тиміш), народився 1632 року, був одружений в 1652 році з донькою молдавського господаря Василя Лупула — Розандою (Роксандою). Його Хмельницький вважав своїм спадкоємцем, але Тиміш загинув 15 вересня 1653 року, смертельно поранений під час облоги молдавської фортеці Сучави, яку він боронив зі своїм козацьким військом, захищаючи тестя — Василя Лупула. Він залишив двоє дітей-близнят, доля яких невідома;

• молодший син Хмельницького — Юрій (Юрась) народився 1641 року, навчався в Києво-Могилянській Колегії, і 1657 року, ще за життя батька, був обраний гетьманом-наступником, при реґенті Івані Виговському, який 27 серпня 1657 року перебрав булаву. Згодом Юрась ще двічі був гетьманом (раз від поляків на Лівобережній Україні, а вдруге після 9 років турецької в’язниці Семи Веж, був в інтересах султана проголошений гетьманом 1678 на Україні). Загинув 1679 в битві під Кизикерменом.

• донька Хмельницького — Катерина (Олена) була одружена з Данилом Виговським, і після його смерті в московському полоні стала другою дружиною гетьмана Павла Тетері. Померла у 1668 році;
• друга донька — Степанія була дружиною Івана Нечая. Їхнє весілля відбулося у середині 1650 року. 4 грудня 1659 року під час облоги Бихова Степаниду разом з чоловіком взято у полон. Припускають, що її заслано в Сибір;
• імена двох інших доньок гетьмана — одна з них була за корсунським сотником Глизьком (Улезком), який загинув у війні з Польщею в 1655 році, а друга вийшла за новгород-сіверського козака Л. Мовчана (1654), — лишилися невідомими.

Для учнів 8 класу 

Богдан Хмельницький





Богдан Хмельницький

                                                     Князь Володимир Великий
       



Володимир Великий

                                           Готуємось до олімпіади з історії

Для Слави Михайленка

І.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.       Укажіть, хто став командувачем Національної гвардії в роки Французької революції кінця XVIII століття.

 2.       Назвіть державу, яка відновлювалась на північному заході Італії за рішенням Віденського конгресу.

 3.       Назвіть, хто видавав в Італії з 1847 року газету « Відродження».

 4.       Вкажіть, представники якої партії очолювали уряд Великобританії у 1846 -1864рр.

 5.       Назвіть територію, приєднану до Сардинського королівства у 1859 році.

 6.       Хто став президентом США після вбивства А.Лінкольна?

 7.       Які країни збільшили свої територіальні володіння згідно з рішеннями Віденського конгресу?

 8.       Укажіть назви не менше п`яти держав, утворених Наполеоном І.

 9.       Представники якої династії утримували престол у Кримському ханстві впродовж усього часу його існування?

 10.    Назвіть губернії, з яких у 1812 році було дозволено набирати земське ополчення?

 11.    Продовжіть речення: 

Утворення Бузької, Української та Чорноморської держав передбачалось у програмному документі …(назва організації).

 12.    Укажіть, зображення якого предмета на знаку полтавської масонської ложі «Любов до істини» символізувало Вищий Розум:

      а) сонце; б) циркуль; в) місяць; г) серце.

 13.    Вкажіть, скільки депутатів представляли інтереси Буковини в першому австрійському парламенті, що   розпочав свою роботу  у  1848 році.  

 14.    Назвіть місто, яке в Галичині до 30-х роках ХІХ століття вважалося центром національного  відродження.

 15.    Вкажіть, хто з діячів Руської трійці пізніше приєднався до польського національного руху. 

 16.    Які українські землі ввійшли до складу Австрійської імперії у 1775 році. 

 17.    Вкажіть, коли в Україні були створені військові поселення.

 18.    Продовжіть речення:  «Жалувана грамота дворянству» була оприлюднена у… році.

 ІІ СКЛАДІТЬ РОЗГОРНУТИЙ ПЛАН ЗА ТЕМОЮ « ПЕРШИЙ ЕТАП НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НАПРИКІНЦІ XVIIІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XІX СТОЛІТТЯ ».

ІІІ. ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦІ

Договір (угода)	Рік підписання	Умови договору	Значення (вплив) договору
Кючук – Кайнарджійський мирний договір
Конкордат Наполеона з Пієм VII

          

IV. УПІЗНАЙТЕ ОСОБУ ЗА ОПИСОМ ТА СЛАДІТЬ ЇЇ  ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Видатний український історик. У 1832 р. позбувся кріпацької залежності. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 р. засланий до Саратова. 1859 -1862 р.р. - професор Петербурзького університету.

 V. Творче завдання  

Відомий український історик Я.Грицак писав: «…у Західній Європі модерний націоналізм був справою державних політиків, тимчасом як у Центральній і Східній Європі саме поети, філологи та історики створювали національність ». Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням.? У чому відмінність і особливість національного відродження «недержавних народів»? Свою думку аргументуйте.

  Готуємося до олімпіади з географії

Для Андрюші Павленка

Тренувальні вправи з географії

1.      Прочитайте вірша та визначте, про який материк у ньому йдеться? Назвіть особливості органічного світу цього материка. Як би Ви ці особливості пояснили?

Там расцветают в октябре сады,

Там в январе, а не в июле лето.

Там протекают реки без воды

(Они в пустыне пропадают где-то).

Там в зарослях следы бескрылых птиц.

Там кошкам в пищу достаются змеи, рождаются зверята из яиц.

И там собаки лаять не умеют.

Деревья сами лезут из коры, там кролики страшней, чем наводненье.

Спасает юг от северной жары…

(Галина Усова)

Відповідь. Цей материк – Австралія.

Для органічного світу Австралії характерний бідний видовий склад рослинного та тваринного світу, відсутність хижаків, велика кількість ендеміків, які зустрічаються тільки в межах Австралії.

Основна причина: Австралія давно відокремилась від інших материків і тривалий час її органічний світ розвивався ізольовано за майже повною відсутністю хижаків у тваринному світі. Значний вплив на розвиток органічного світу мають і сучасні природні (перш за все – кліматичні) умови.

2. У кам’яновугільних пластах Донбасу зустрічаються відбитки рослин, що росли в нашому краї в давні часи. Поясніть, що це за рослини, в яких умовах вони росли й як давно? Чому їх відбитки зустрічаються не на земній поверхні, а на великих глибинах? Яким був клімат у ті часи в нашій місцевості?

Відповідь. Цими рослинами можуть бути хвощі, плауни, папороті тощо.

Ростуть вони лише за великої вологості та високої температури.

У нашій місцевості вони росли близько 300 млн. років тому, тобто, в палеозої.

Коли змінювалися кліматичні умови, рослини гинули, нагромаджувалися в депресіях (це могли бути болота, озера тощо), їх затягувало мулом, піском, глиною, вони «консервувалися», утворювали щось на кшталт «гербарію», але самі вони не збереглися, залишилися лише їх відбитки.

Клімат був вологий, екваторіальний.

2.                  Що таке «бризи» та «мусони»? Що між ними спільного?                          

Відповідь. Бризи – вітри, які формуються на узбережжях водоймищ (море, озеро, ставок тощо) і змінюють свій напрям двічі на добу у зв’язку із зміною тиску повітря вдень і вночі над поверхнею водоймища та суходолу. Денні бризи дмуть з водоймища (море, …), уночі – навпаки.

Мусони – вітри, які змінюють свій напрям двічі на рік у зв’язку із сезонною зміною атмосферного тиску над океаном та сушею: літні мусони дмуть з океану на сушу, зимові – навпаки.

Мусони і бризи мають схожі причини формування: неоднаковий тиск повітря над суходолом і водоймою внаслідок різного їх нагрівання протягом певного часу (доби – бризи, року – мусони). За суттю бризи – це своєрідна мікромодель мусон

Практичний тур

1. У наведеному списку містяться назви природних об’єктів та явищ, характерних для різних районів світу: сельва, джунглі, ваді, самум, крік, хамада, ері, чорнозем, атол, чинук, пампа, прерія, оазис, парамос, планктон, дюна, бархан, скреб. Розділить усі слова на групи залежно від материків, до яких вони мають відношення, та заповніть таблицю. Урахуйте, що деякі слова можуть бути віднесені до декількох груп.

Материк	Природні об’єкти або явища
Африка	ваді, самум, хамада, ерг, оазис, бархан
Євразія	джунглі, ваді, хамада, ерг, чорнозем, оазис, дюна, бархан, самум
Австралія	крік, дюна, бархан, скреб
Північна Америка	чинук, прерія, чорнозем.
Південна Америка	сельва, пампа, парамос

Ерг – піщана пустеля в Півн. Африці. Розміщується, зазвичай, у знижених формах рельєфу, порівняно із глинистими та кам’янистими пустелями – більш зволожена, зустрічаються колодязі та джерела, біля яких зосереджені оазиси. 

Хамада, гамада (араб), – назва кам’янистої пустелі в Сахарі. „Х”. поширені на плато, що складені щільними породами. Термін використовується  також для позначення кам’янистих пустель взагалі.

Са́мум – шквалистий гарячий вітер з піщаною чи пиловою бурею в пустелях Аравії та Північної Африки.

Ваді (араб. وادي сухе русло) – це сухі долини з крутими (іноді майже прямовисними) схилами в пустелях Північної Африки та Аравії. Зароджуються внаслідок ерозійної діяльності тимчасових, зазвичай зливових потоків, і розвиваються в подальшому за рахунок вітрових (еолових) процесів. Їх борти часто прорізані вузькими ущелинами, долина поглиблена, розширена. На відміну від рік не мають терас і загального ухилу дна. Ваді завершуються безстічними западинами з дуже крутими схилами, які виповнені інколи потужною товщею пролювію. На бортах і дні ваді поширені засолені останцеві озера. Довжина ваді може сягати кількох сотень км.

Джунглі – густі, часто переплетені ліанами деревинно-чагарникові зарості в поєднанні з бамбуковими заростями та високою трав’янистою рослинністю. Характерні для вологих мусонних областей тропіків. Етимологія слова „джунглі“ походить з санскриту, у якому слово „джангал“ означає непрохідні зарості. Англійці, що жили в Індії запозичили це слово, перетворивши його на англ. Jungle і застосовували його спочатку тільки для позначення бамбукових болотистих лісів Хіндустана і дельти Ганга.

Крік – тимчасовий водотік або пересихаюча річка в Австралії.

Скреб – чагарники низькорослих (1-2 м) вічнозелених ксерофітних чагарників із слабко розвиненою трав’янистою рослинністю в субтропічній і частково тропічній південно-західній і центральній частинах Австралії. Скреби оздоблюють з півдня австралійську зону саван і саванових рідколісь. У скребах переважають чагарникові евкаліпти і акації. Скребами вкриті величезні площі, майже позбавлені річок, і озер.

Чинук (англ. chinook, від назви індіанського племені „чинук”) – південно-західний фен на східних схилах Скелястих гір у Канаді та США, а також на прилеглих до них ділянках прерій. Супроводжується дуже різким (іноді на 20-30^°) підвищенням температури повітря, що сприяє посиленому таненню снігів, прискореному дозріванню плодів тощо. Спостерігається в усі пори року, але найчастіше – взимку. „Ч” називають також вологе південно-хзахідне повітря з Тихого океану на західне узбережжя США.

Прерія (фр. Prairie) – північноамериканська форма степу, вегетаційна зона на Середньому Заході США і Канади. Сьогодні прерії представляють величезні штучно зрошені території, які використовуються в сільськогосподарських цілях.

Сельва – бразильська назва вологих періодично затоплюваних екваторіальних лісів (гілей) в Південній Америці. Важкі для пересування, відрізняються значним видовим різноманіттям. Синонім Амазонського дощового лісу.

Пампа або пампаси (від кеч. pampa – «рівнина») – родючі південноамериканські рівнини із степовою рослинністю, що вкривають аргентинські провінції.

Парамос (парамо) (ісп., голий степ, пустка) – висотний ландшафтний лугово-степовий пояс у горах Південної Америки. Характеризується поєднанням ксерофітних та інших злаків і  поодиноких низькорослих дерев. Подібні ландшафти зустрічаються в горах Центральної Америки та Східної Африки.

2. Визначте масштаб карти, якщо відомі географічні координати двох міст (це Київ та Одеса) та виміряна на карті відстань між ними.

м. Київ                    широта 50° 27′                        довгота 30°30′

м. Одеса                  широта 46°27′                         довгота30°42′

Відстань між містами на карті 22 см.

Вважати, що об’єкти знаходяться на одній довготі.

Рішення

Якщо об’єкти знаходяться приблизно на одній довготі, то фактичну відстань між ними можна визначити за довжиною дуги меридіана, тобто за різницею широт:

1)  50°27′ – 46°27′ = 4° × 111 км = 444 км

2)  Складаємо пропорцію: 22 см відповідає 444 км на місцевості

                                             1 см карти відповідає Х км на місцевості

Х = 444 / 22 = 20 км , тобто, в 1 см – 20 км, або 2 000 000 см

Відповідь: масштаб карти 1: 2 000 000

3. Нанесіть на контурну карту

низовини – Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська; височини – Придніпровська, Приазовська. Подільська, Волинська, Донецька, Передкарпатська; гори – Карпати, Кримські; гірські вершини – г. Говерла (2064 м) та Роман-Кош (1545 м).

Тести

1.      Антарктика – це:

а) прибережні океанічні води разом з островами біля Антарктиди;

б) прибережні океанічні води разом з островами і материком Антарктида;

в) єдиний материк, який повністю розташований у полярних широтах;

г) єдиний материк, частина якого лежить у полярних широтах.

2.      Держава, з якою Україна має лише сухопутні кордони:

а) Російська Федерація;      б) Румунія;      в) Болгарія;      г) Угорщина.

3.      Час, однаковий для всіх пунктів, розташованих на даному меридіані, називають:

а) поясним;       б) місцевим;          в) всесвітнім;           д) декретним.

4.      Перші географічні відомості про Україну належать:

а) давнім римлянам;     б) давнім грекам;        в) скіфам;         д) кіммерійцям.

5.      Яка з географічних назв є зайвою:

а) терикони;         б) яри;           в) вимоїни;           г) селі?

6.      Що в першу чергу впливає на утворення різних поясів атмосферного тиску у поверхні землі:

а) рельєф;                          б) нерівномірний розподіл сонячного тепла залежно від широти місцевості;

в) обертання Землі;          г) нерівномірне прогрівання океану та суші?

7.      Який з термінів є зайвим:

а) негри;         б) самбо;            в) метиси;           г) мулати?   

8.      Який із вказаних масштабів карти найбільш детально відображає місцевість:

а) 1 : 60 000;         б) 1 : 100 000;           в) 1 : 500 000;            г) 1 : 1 000 000?

9.      Виберіть море з найменшим показником солоності:

а) Середземне море;       б) Карське море;         в) Чорне море;         г) Японське море.

10.  Що з приведеного нижче списку характеризується найбільш молодою земною корою:

а) Східно-Африканський розлом;   б) Східно-Тихоокеанське підняття;

в) Канадський щит;                          г) басейн Амазонки?

11. Головна причина виникнення теплих і холодних течій у Світовому океані:

а) приливи й відливи;                         в) рельєф морського дна;

б) постійні вітри землі;                       г) геомагнітні впливи?

12.Яка з річок тече виключно територією України:

а) Дніпро;      б) Дністер;      в) Південний Буг;      г) Сіверський Донець?

13.  В якій області географії проявив себе Абрахам Ортелій:

а) океанологія;     б) метеорологія;      в) геологія;       г) картографія?
Складіть шість речень. У кожному з них використайте одне із перелічених слів (словосполучень) – дійсний азимут, магнітне схилення, азимутальна проекція, спосіб ареалів, ізолінії, генералізація. 

Для учнів 8 класу


Національно - визвольна війна

                            Готуємось до олімпіади

Історія України. Поняття та терміни

Найдавніші часи Археологія – наука, що вивчає минуле за речовими історичними джерелами речові (матеріальні) пам'ятки та реконструює за ними давню історію людства. Історичні джерела – це носії інформації, за якими вчені з’ясовують умови життя в попередні часи. Археологічна культура – це комплекс подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості. Палеоліт - давня кам'яна доба, початковий і найтриваліший період історії людства. Кінець палеоліту датується ХІІ – Хтис. до н.е. Мезоліт – середня кам’яна доба, період кам’яної доби (ХІІ-VIIтис. до н.е.), що був перехідним між палеолітом і неолітом. Винайдено лук і стріли. З’явилися перші навички у виробленні глиняного посуду. Неоліт - новий кам'яний вік, заключний період кам’яної доби (X-поч.IIIтис. до н.е.). Початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створюються культурно-історичні області, широко поширюються вироби із кераміки. На території України неоліт датується VIII – IVтис. до н.е. Енеоліт – мідна доба, назва перехідного часу від заключного періоду кам’яної до бронзової доби, характеризується появою виробів із міді. Поруч із мідними знаряддями праці одночасно використовувалися і кам’яні, які переважали. Найдавніші мідні предмети датуються VІІІ – Vтис. до н.е. На території України енеоліт датується IV – ІІІтис. до н.е. Період формування великих спільних за походженням суспільних об’єднань, розквіту патріархату. Бронзовий вік - історичний період (кінець IV — поч.I тис. до н. е.), який характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав. На території України бронзовий вік датується ІІІ – ІІтис. до н.е. Ранній залізний вік – період ранньої історії людства (І тис. до н.е.), який характеризується використанням і поширенням виробів із заліза. На територію України техніку виготовлення і обробки заліза принесли кіммерійські племена. Колонізація - заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. Доба Київської Русі. Галицько-Волинська держава Віче – народні збори, на яких вирішувалися важливі народні справи. «Десятина» - в Київській Русі називали частку доходів великого князя, що надавалася для потреб давньоруських церков. Дружина – збройний загін у Русі, що становив постійну військову силу у князя Племінний союз - об'єднання кількох племен. Східнослов’янські племінні союзи об'єднувалися переважним чином на основі господарських. Князь – у ранньому середньовіччі у слов’ян так називали воєначальника племені, союзу племен, військової дружини. З переходом від первісно-родових до феодальних суспільних відносин князівська влада почала переходити у спадок і стала позначати титул голови феодальної монархії. У пізніші часи так називали власника вищого шляхетського титулу. Язичництво - з давньоруської мови "народ", будь-яка політеїстична релігія. На Русі язичництво було поширене до насадження християнства. Його сутність полягала в обожненні сил природи й культі предків. Християнство - один з напрямків єдинобожжя, який зародився на сході Римської імперії. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства іслам та іудаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Автокефалія – незалежність, самврядування православних церков. Роздробленість – доба роздробленості, історичний період в історії Київської Русі (сер.ХІІ – ХІІІст.). Характеризується зміною державного устрою Київської Русі та форми її правління. Від централізованої монархії управління державою перейшло до колективного сюзеренітету (об’єднання найважливіших князів), узаконеного Любецьким з’їздом. Устрій Київської Русі часів роздробленості можна порівняти з сучасними федераціями — державами, що складаються з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність. Вотчинне землеволодіння – спадкове землеволодіння. Правовий статус "отчини" як родової власності, спадкового володіння певної князівської лінії було закріплено постановою Любецького з'їзду князів. Бояри – представники родоплемінної знаті та верхівка дружинників, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою. Смерди – члени громади, вільні селяни, які жили на власних землях і княжих наділах Руська правда - збірка норм давньоруського права "Слово про закон і благодать" – твір написаний київським мітрополитом Іларіоном, присвячений Володимиру Великому, в якому обгрунтовується ідея рівноправності Русі в сім’ї народів й уперше Київ характеризується як столиця. Ікони - живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма. Билини - руські народні епічні пісні Мозаїка – зображення або визерунок, зроблений з окремих, щильно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т.ін. Літопис – історичний твір, в якому розповідь про події та факти подаються за роками. Фреска – картина, написана фарбами по свіжій вологій штукатурці. Книжкова мініатюра – художнє оздоблення рукописів, зроблений від руки малюнок, багатобарвна ілюстрація або заставка, кінцівка. Видатні зразки книжкової мініатюри - Остромирове євангеліє (1056 – 1057рр.), Ізборник Святослава (1073р.) "Слово о полку Ігоревім"– найдавніша пам’ятка давньоруської літератури та історичне джерело. Створена 1187р. "Повість минулих літ" – давньоруський літопис, визначне писемне джерело історії України. Складений ченцем Нестором у 1113р. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та інших держав (др.пол. ХІV – пер.пол ХVІст.)  Шляхта - привілейований суспільний соціальний стан, форма аристократії, який утворився на основі зближення родової знаті з військовослужилою верствою і отримала значні пільги. Панщина – примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві пана-землевласника. Магдебурзьке право – міське прааво, за яким міста частково звільнялися від підпорядкування центральній адміністрації, влади феодалів і створювали органи самоврядування. Магістрат – міське самоврядування. Цехи – об’єднання міських ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту своїх інтересів, виробництва й збуту своїх товарів. Фільварок – шляхетське господарство, в якому використовувалася праця покріпачених селян. Українські землі в др. пол. ХVI - пер.пол. ХVІІIст.  Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо. Українська шляхта - вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України. Реєстрове козацтво - частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список — реєстр. Запорізька Січ - військово-суспільний і духовний центр українського козацтва. Козацька Старшина - військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України. Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади. Греко-католицька церква – християнське об’єднання, створене Берестейською унією в 1569р. Братство – релігійно-громадська організація міського населення при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі. Національно-визвольна війна - назва історичного періоду 1648—1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава «Військо Запорозьке» на чолі з гетьманом, що проіснувала до 1760-их років. Військо Запорізьке - у XVI столітті офіційна назва козацького війська з центром у Запорозькій Січі, а з середини XVII століття — української козацької держави на чолі з гетьманом. Гетьманщина - українська козацька держава. Руїна – період історії України кінця XVIIст., що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. В наслідок громадянської війни територію України по Дніпру було поділено на дві частини – Лівобережну і Правобережну. Конституція – основний закон країни, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію Малоросія - у ХVІІІ ст. в Російській імперії так почали позначати Лівобережну Україну. Назви Малоросія, малоросійський, малоросіяни вживалися стосовно всієї підросійської України упродовж XIX і поч. XX ст. "Малоросія" виведено від назви "Мала Русь", якою у ХIV ст. візантійці називали Західноукраїнські землі (Галицько-волинське князівство) через створення в межах загальноруської мітрополії власної мітрополії: Київську митрополію називали Велика Русь ( в грецькій огласовці — Росія), Галицьку – Мала Русь. Малоросійська колегія - колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини. Козацьке бароко - назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко. Козацькі літописи - історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Українські землі в др.пол.ХVІIІст. – 1914р. Нова (Підпільненська) Січ - адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734—1775 роках. Остання Запорозька Січ, створена з дозволу та під контролем Російського уряду. Задунайська Січ - військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю. Коліївщина - селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі. Паланка – адміністративно-територіальна та господарська одиниця Війська Запорозького Низового Зимівник – господарство фермерського типу, ведене на запорозьких землях старшинами і козаками. Промисловий переворот - перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який обумовив підвищення продуктивності праці і збільшення значення у суспільному житті буржуазії та пролетаріату. Нація – історична спільність людей, основана на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури і характеру, економічних зв’язків. Національне відродження – культурно-політичний процес, у ході якого етнос (народ) починає відчувати себе як нація. Декабристи – офіцери російської армії які за допомогою збройної сили планували встановити у Росії конституційний лад. Масонство – суспільний морально-етичний рух у вигляді закритої організації, який сповідує ідею Бога – Великого Майстра Всесвіту. Основні принципи руху – свобода, рівніть, братерство. В Україні масонство поширюється в кін. ХVIII ст. Центром руху став Київ. Романтизм - ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції. На території України поширився з поч. ХІХ ст. Характерні ознаки романтизму - заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". Земства - виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії та Російській Республіці. Введені земською реформою 1864р.. Завідували освітою, охороною здоров'я, будівництвом доріг тощо. Скасовані у 1918р. декретом Радянського уряду. Громадівський рух – суспільно-культурницька діяльність напівлегальних, непартійних об’єднань "громад" у др. пол. ХІХст. Одним з головних напрямків діяльності громад була організація україномовних недільних шкіл для дорослих, організація бібліотек, семінарів та друкування україномовної літератури. Являє собою організаційну форму українського національно-визвольного руху 60-90-х рр. ХІХст. Братство тарасівців – братерство тарасівців, тарасівці, таємна студентська організація, створена в Полтаві в 1891р. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка "всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря". Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості. Активно залучили до товариства однодумців з різних міст (Чернігів, Київ, Олександрія, Херсон, Одеса та ін.). Найбільший успіх тарасівці мали у Харкові. У 1893р. частину членів Братства тарасівців було заарештовано, проте організація продовжувала діяти до кінця 90-х років XIXст. Трудова міграція - переміщення працездатної особи, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць країни (внутрішня трудова міграція), з метою працевлаштування на певний термін. Політична партія – добровільне об’єднання людей, що представляє волю певної соціальної групи, прагне оволодіти державною владою, впливати на формування та політику органів держави відповідно до своєї програми розвитку суспільства. Українофіли – представники суспільно-політичного руху українофільства (60-80-ті рр. ХІХст.), прихильники української ідеї. Головне гасло Україна "була, є і буде". Себе українофіли називали "народолюбцями". Москвофіли – суспільно-політичний рух на Західній Україні, представники якого вірили у прогресивну роль Росії в житті всього слов’янства і заперечували існування українського народу. Пропагували ідею "єдиної, неподільної російської народності" від Карпат до Камчатки. Отримував широку фінансову підтримку з боку російського уряду. Народовці - суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках ХІХст. у Галичині. Діяльність народовців спрямовувалася на розвиток національної самосвідомості українців. Підтримували контакти із наддніпрянськими громадівцями. Нова ера – порозуміння між Австро-Угорським урядом і українськими громадівцями. У відповідь на лояльність українців до Австрійської влади остання мала з однаковою прихильністю ставитися як до поляків, так і до українців. Передбачалося надання українцям певної кількості місць в Австрійському парламенті і Галицькому сеймі, розширення прав української мови в адміністрації та судах, відкриття трьох українських гімназій, збільшення кількості українських кафедр у Львівському університеті та ін. Активні поборники з української сторони – В.Антонович, О.Барвінський, О.Кониський. "Нова ера" не подолала україно-польських суперечностей і у 1894р. сторони відмовилися від новоерівської політики. Лише частина передбачених в угоді заходів була виконана. Меценат – римський політичний діяч І ст. до н.е., який щедро підтримував письменників і поетів. У переносному значення слово "меценат" – покровитель мистецтва і літератури. Аматорський театр – любительский театр. Професійний театр – у сучасному розумінні класичний театр. Перший професійний театр в Україні "Руська бесіда" відкрився у 1864р. у Львові. У 1882р. з ініціативи М.Кропивницького в Єлисаветграді почала працювати перша українська професійна трупа – Товариство українських акторів. Модернізм – напрям у мистецтві, якому притамання заперечення реалізму, традиційних форм, пошук нових естетичних форм. Реалізм - стиль і метод у мистецтві й літературі, який прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. В Український літературі реалізм поширюється з др.пол. ХІХст. І зокрема у творах М.Вовчок, І. Франка, І.Нечуя-Левицького. Монополія – виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т.п.