1 ВЕРЕСНЯ

У цей день всім учням і вчителям бажаю міцного здоров’я, терплячості, а головне щирого прагнення до нових знань. Нехай новий навчальний рік буде кращим за попередній і всі ваші бажання стануть реальністю!

19 серпня  - День мого міста

Чому 19 серпня відзначається день нашого міста?

Саме цього дня  73 роки тому звільнили  місто Лебедин від німецької окупації

    Історія Лебедина пам’ятає чимало краєзнавців, науковців та просто небайдужих громадян, хто намагався записати і задокументувати історію рідного міста. Але найбільший внесок у цю справу зробив Олександр Білик, чиї рукописи з історії м. Лебедина нараховують кілька тисяч сторінок. Особливо цінними в цьому плані є записи про перерід Великої Вітчизняної війни та окупації м. Лебедина. Перебуваючи в цей час в м. Лебедині, Олександр Білик залишив після себе щоденники та історичні замітки, що описують найбільш драматичний період в історії нашого міста. Ці записи є справді унікальними, адже вони дають змогу подивитися на події Великої Вітчизняної війни в м. Лебедині очима їх безпосереднього учасника.

Лебедин був окупований німцями з 10 жовтня 1941 р. до 26 лютого 1943 р. і з 10 березня 1943 року і до 19 серпня 1943 р. Штепівка була окупована 26 вересня 1941 р. Ворожба 11 жовтня 1941. Михайлівна 12 жовтня 1941 р. Лебединський район повністю звільнено від німецько-фашистських окупантів 29 серпня 1943 р.

    Настало літо 1941. Люди пішли у відпустки, хто поїхав в санаторій або в будинок відпочинку, а ті, що залишились на роботі вихідний день проводили як кому забажається. Одні їхали с сім’ями варити кашу на Псел в Токарі або під Курган, другі відправлялись купатися і загорати на озеро Лебедин, а дехто займався своїми домашніми справами.

   День 22 червня 1941 р. (це була неділя – вихідний день) видався надзвичайно гарним – теплий, тихий, сонячний. О 6 години ранку радіо передало останні новини, в яких не було нічого особливого, потім як завжди була ранкова фіззарядка, за нею передача для працівників сільського господарства. О 7 годині теж було передано останні новини, такого змісту як і ті, що передавали о 6 годині і після них диктор повідомив, що о 12 годині буде передано по радіо важливе урядове повідомлення, яке саме – не казав. Всі хто був і цій час дома сіли біля репродукторів і приготувались слухати це повідомлення. Виступав по радіо тов. Молотов В.М., який сказав, що сьогодні на світанку фашистська Німеччина віроломно напала на нашу Вітчизну. Мінськ, Львів, Київ і багато інших міст бомбили з повітря. Є жертви. Прикордонні війська стримують навалу ворога.

Ліхтарі на вулицях не включалися, вітрини в крамницях не освітлювались. Місто було в темряві. Вікна в житлових будинках завішувались світлонепроникними матеріалами – фанерою, ковдрами.

З кожним днем все більше і більше стали з’являтись місті біженці з прифронтової смуги. Спочатку вони прибували одинаками, хто як зумів і на чому добратися до Лебедина, а потім стали приїздити організовано, ешелоном.

В кінці липня було видано розпорядження райміліцій здати населенню всю зброю навіть і мисливську. В крамницях з кожним днем становилося все менше й менше різних ходових товарів. В перші дні зникли махорка і тютюнові вироби, мило, сірники, сіль, а потім і все інше крім кофе і зубного порошку. Нестійкі стали ціни на базарі. Поширилась спекуляція продовольчими товарами і предметами широкого вжитку.

По місту у різні сторони їздять підводи евакуйованих. Куди вони їдуть і звідки невідомо, та цим ніхто і не цікавиться. Біля репродукторів, що на будинку радіостанції, юрби людей, які слухають зведення інформбюро.

Не струнко почався учбовий рік в школах міста. В приміщенні Учительського Інституту було організовано госпіталі теж саме і в школі № 7. Учительський Інститут тимчасово було переведено в хірургічне відділення райлікарні, а потім через два тижні розміщено в різних школах міста. Класи російської школи і школи № 7 були розміщені по іншим школам. Ті ж школи, які прийняли класи інших шкіл були надзвичайно перевантажені. Діти навчались через день і то по якійсь скороченій програмі.

8 вересня 1941 р. о 12.20 годині чотири німецьких бомбардувальника вперше показались над Лебедином і скинули декілька бомб на авіамістечко, які не завдали ніякої шкоди. 12 вересня 1941 р. об 11 годині 10 хвилин шість німецьких літаків налетіло на південну частину міста і скинули безладно бомби. Декілька бомб впали на авторемзавод тепер завод поршневих кілець). 15 вересня 1941 р. об 10 годині 40 хвилин налетіло 8 літаків, які скинули декілька бомб на Труфанове болото. Починаючи з цього дня ворожі літаки щодня з ранку і до смерку кружляли над м. Лебедином, вишукуючи об’єкти для бомбардування, але бомби скидали рідко.

В школі № 1 розташувалася  військова частина, бійці якої юрбами ходили по місту; у дворі стояли похідні кухні, паливом для яких були шкільні меблі. .

Всі школи міста припинили заняття. Установи не працювали, з підприємств міста працювала одна електростанція. Майже всі лікарні вже евакуювалися, а через це і поранених нікому було обробляти. Госпіталь в цей час виїхав з Лебедина кудись на схід країни.

     22 вересня 1941 р. через місто по шляху на Михайлівку пройшла свіжа дивізія, одягнена в нове обмундирування і добре озброєна. Народ вітав молодих бійців, пригощали їх хто чим зміг. Люди мали надію, що вони відкинуть німців або принаймні зупинять їх.

     23 вересня 1941 р. вперше чути було гарматну стрілянину в бік Недригайлова, Веприка. Стрілянина з кожним днем все посилювалась, а по вечорам видно було навіть спалахи.

     25 вересня 1941 р. в місто стали надходить великі партії поранених з тієї дивізії, яка три дні тому пройшла через Лебедин по дорозі на Михайлівку. Бійці казали, що поранені вони були в боях під Штепівкою.

      Абсолютна більшість мешканців міста не вірила в тривалість німецької влади і впевнена була, що рано чи пізно фашисти будуть вигнані з нашої священної землі.  

17 лютого 1943 р. (середа) німці тікають з Лебедина. Горить приміщення школи № 1, Райбібліотеки (там де була німецька комендатура). 18 лютого 1943 р. (четвер) німці підірвали військмістечко. Відступаючи німці завантажили ешелон награбованим майном на ст. Лебединська і в ніч на 21 лютого 1943 р. намагались його відправити, але ешелон не було відправлено. 23 лютого 1943 р. жорстокі бої були біля Бишкіня. Майже щодня налітали літаки, які скидали бомби і обстрілювали скупчення людей з кулеметів. 3 березня (середа) 1943 р. декілька разів німецькі літаки налітали на місто і бомбили. На Кобижчі були скинуті запалювальні бомби, від чого виникли пожежні, були жертви.

5 і 6 березня (п’ятниця і субота) знову налітали німецькі літаки і скидали безцільно фугасні і запальні бомби. Наші зенітки стріляли по літаках. Знову на Кобижчі горіли хати. 7 і 8 березня (неділя і понеділок) 1943 р. чути відділені постріли гармат з трьох боків міста. Вдень частіше і нібито ближче. Німецькі літаки скидали фугасні й запалювальні бомби на Гудимівській вулиці. 9 березня (вівторок) 1943 р. було добре чути бій в бік Гусарівки, а ввечері в бік Будилки, вдалині видно велика заграва. Було чути кулеметну і мінометну стрілянину.10 березня (середа) 1943 р. вночі і вранці актив вийшов з міста. Ранком чути було артилерійську стрілянину в бік Бишкіня і Будилки. Ввечері відійшли з Лебедина військові частини. З практичних міркувань командування фронту наказало прифронтовим частинам тимчасово залишати Лебедин. 11 березня (четвер) 1943 р. німці знову в Лебедині. 13 березня (субота) 1943 р. в Лебедин прибуло багато німецьких військових частин. 18 червня 1943 р. відправлено два ешелону людей в Німеччину на каторжні роботи. Весь червень і липень німці розстрілювали вже не оголошуючи кого і за що. .

4 серпня 1943 р. безперервним потоком пересуваються через Лебедин танки і гармати. Відчувається наближення фронту.

7 серпня 1943 р. вдень і вночі з сходу на захід ідуть і їдуть німецькі частини. Німці насуплені і злі, як німецькі вівчарки. 19 серпня 1943 р. висаджували в повітря військмістечко, стріляли німецькі батареї. На аеродром налітали радянські літаки. Три рази по 12 літаків в кожному нальоті. Ввечері важко було розібрати – чиї літаки, чиї гармати і чиї зенітки стріляють. В Лебедині є ще німці й вже з’явились наші бійці. О 9 годині вечора увійшли в Лебедин перші танкісти по Новопостроєній вулиці. Ввечері і вночі танки все пересувались через Лебедин на захід. 19 серпня 1943 р. ввечері частина радянсько-партійного активу прибула в Лебедин і негайно заходилась наводити порядок після тривалого часу окупації м. Лебедина. Після звільнення міста, декілька днів бої продовжувались за села Михайлівку і Курган. Танкові і піхотні частини ворога чинили шалений спір. Але їм не вдалося довго утриматися біля Псла. .

Особливо запеклі бої були в районі сіл Бишкіня і Ревок.

29 серпня 1943 р. Лебединській район було повністю звільнено від німецьких окупантів.

„Вітчизняна війна на Лебединщині”( за матеріалами Олександра Білика)