Лепбук на уроках історії

Майже кожен із нас у дитинстві вів щоденник для друзів? Яскравий, з безліччю різнокольорових наліпок, написи різнобарвними шрифтами… За його оформленням можна було проводити години, і заповнювався він з особливою старанністю.

В цьому різнобарвному зошиті були питання та завдання для друзів, які треба було виконати, серед них залишити подарунок та зробити сюрприз. Для цього формувалися спеціальні паперові конвертики.

Якщо для багатьох з нас це було лише забавкою, то в американських школах такі зошити широко використовують у освітньому процесі. Навчальний прийом навіть має спеціальну назву – Lapbook.

Лепбук (з анг. lap – коліно, book – книга) – це саморобна інтерактивна папка чи зошит, в які збираються і яскраво оформлюються різноманітні пізнавальні матеріали з певної теми вивчення. Лепбук обов'язково має різні за розміром кишеньки, вставки, рухливі деталі, віконця, міні-книжечки тощо з цікавою інформацію щодо предмету вивчення.

Він створюється власноруч і оформлюється за власним смаком. Це дозволяє структурувати інформацію, активно долучатися до навчального процесу і проявляти творчі здібності. Завдяки цьому процес пізнання стає дійсно захопливим!

Такий метод дозволяє здійснювати навчання у ігровій формі і має наступні переваги:

1.    Учень має можливість по своєму бажанню організувати інформацію з теми, що вивчається і краще зрозуміти і запам'ятати матеріал. Це особливо допомагає у навчанні дітям-візуалам.

2.    При необхідності можна повторити вивчене у будь-який зручний час. Просто відкрити лепбук і переглянути зроблену своїми ж руками книжку.

3.    Такий спосіб навчання дозволяє напрацьовувати навичку самостійного збору, відокремлення та систематизації інформації. Таке вміння особливо важливе для людей сучасного інформаційного суспільства.

4.    Якщо лепбук виконується сумісно у групі, такий метод навчання сприяє розвитку комунікаційних навичок, командної взаємодії тощо.

Метод можна широко застосовувати на уроках історії як з певної теми, так із цілого розділу.