Готуємось до олімпіади

Історія України. Поняття та терміни

Найдавніші часи Археологія – наука, що вивчає минуле за речовими історичними джерелами речові (матеріальні) пам'ятки та реконструює за ними давню історію людства. Історичні джерела – це носії інформації, за якими вчені з’ясовують умови життя в попередні часи. Археологічна культура – це комплекс подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості. Палеоліт - давня кам'яна доба, початковий і найтриваліший період історії людства. Кінець палеоліту датується ХІІ – Хтис. до н.е. Мезоліт – середня кам’яна доба, період кам’яної доби (ХІІ-VIIтис. до н.е.), що був перехідним між палеолітом і неолітом. Винайдено лук і стріли. З’явилися перші навички у виробленні глиняного посуду. Неоліт - новий кам'яний вік, заключний період кам’яної доби (X-поч.IIIтис. до н.е.). Початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створюються культурно-історичні області, широко поширюються вироби із кераміки. На території України неоліт датується VIII – IVтис. до н.е. Енеоліт – мідна доба, назва перехідного часу від заключного періоду кам’яної до бронзової доби, характеризується появою виробів із міді. Поруч із мідними знаряддями праці одночасно використовувалися і кам’яні, які переважали. Найдавніші мідні предмети датуються VІІІ – Vтис. до н.е. На території України енеоліт датується IV – ІІІтис. до н.е. Період формування великих спільних за походженням суспільних об’єднань, розквіту патріархату. Бронзовий вік - історичний період (кінець IV — поч.I тис. до н. е.), який характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав. На території України бронзовий вік датується ІІІ – ІІтис. до н.е. Ранній залізний вік – період ранньої історії людства (І тис. до н.е.), який характеризується використанням і поширенням виробів із заліза. На територію України техніку виготовлення і обробки заліза принесли кіммерійські племена. Колонізація - заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням. Доба Київської Русі. Галицько-Волинська держава Віче – народні збори, на яких вирішувалися важливі народні справи. «Десятина» - в Київській Русі називали частку доходів великого князя, що надавалася для потреб давньоруських церков. Дружина – збройний загін у Русі, що становив постійну військову силу у князя Племінний союз - об'єднання кількох племен. Східнослов’янські племінні союзи об'єднувалися переважним чином на основі господарських. Князь – у ранньому середньовіччі у слов’ян так називали воєначальника племені, союзу племен, військової дружини. З переходом від первісно-родових до феодальних суспільних відносин князівська влада почала переходити у спадок і стала позначати титул голови феодальної монархії. У пізніші часи так називали власника вищого шляхетського титулу. Язичництво - з давньоруської мови "народ", будь-яка політеїстична релігія. На Русі язичництво було поширене до насадження християнства. Його сутність полягала в обожненні сил природи й культі предків. Християнство - один з напрямків єдинобожжя, який зародився на сході Римської імперії. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства іслам та іудаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Автокефалія – незалежність, самврядування православних церков. Роздробленість – доба роздробленості, історичний період в історії Київської Русі (сер.ХІІ – ХІІІст.). Характеризується зміною державного устрою Київської Русі та форми її правління. Від централізованої монархії управління державою перейшло до колективного сюзеренітету (об’єднання найважливіших князів), узаконеного Любецьким з’їздом. Устрій Київської Русі часів роздробленості можна порівняти з сучасними федераціями — державами, що складаються з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність. Вотчинне землеволодіння – спадкове землеволодіння. Правовий статус "отчини" як родової власності, спадкового володіння певної князівської лінії було закріплено постановою Любецького з'їзду князів. Бояри – представники родоплемінної знаті та верхівка дружинників, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою. Смерди – члени громади, вільні селяни, які жили на власних землях і княжих наділах Руська правда - збірка норм давньоруського права "Слово про закон і благодать" – твір написаний київським мітрополитом Іларіоном, присвячений Володимиру Великому, в якому обгрунтовується ідея рівноправності Русі в сім’ї народів й уперше Київ характеризується як столиця. Ікони - живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма. Билини - руські народні епічні пісні Мозаїка – зображення або визерунок, зроблений з окремих, щильно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т.ін. Літопис – історичний твір, в якому розповідь про події та факти подаються за роками. Фреска – картина, написана фарбами по свіжій вологій штукатурці. Книжкова мініатюра – художнє оздоблення рукописів, зроблений від руки малюнок, багатобарвна ілюстрація або заставка, кінцівка. Видатні зразки книжкової мініатюри - Остромирове євангеліє (1056 – 1057рр.), Ізборник Святослава (1073р.) "Слово о полку Ігоревім"– найдавніша пам’ятка давньоруської літератури та історичне джерело. Створена 1187р. "Повість минулих літ" – давньоруський літопис, визначне писемне джерело історії України. Складений ченцем Нестором у 1113р. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та інших держав (др.пол. ХІV – пер.пол ХVІст.)  Шляхта - привілейований суспільний соціальний стан, форма аристократії, який утворився на основі зближення родової знаті з військовослужилою верствою і отримала значні пільги. Панщина – примусова неоплачувана праця залежних селян у господарстві пана-землевласника. Магдебурзьке право – міське прааво, за яким міста частково звільнялися від підпорядкування центральній адміністрації, влади феодалів і створювали органи самоврядування. Магістрат – міське самоврядування. Цехи – об’єднання міських ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту своїх інтересів, виробництва й збуту своїх товарів. Фільварок – шляхетське господарство, в якому використовувалася праця покріпачених селян. Українські землі в др. пол. ХVI - пер.пол. ХVІІIст.  Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо. Українська шляхта - вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України. Реєстрове козацтво - частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список — реєстр. Запорізька Січ - військово-суспільний і духовний центр українського козацтва. Козацька Старшина - військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України. Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади. Греко-католицька церква – християнське об’єднання, створене Берестейською унією в 1569р. Братство – релігійно-громадська організація міського населення при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі. Національно-визвольна війна - назва історичного періоду 1648—1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава «Військо Запорозьке» на чолі з гетьманом, що проіснувала до 1760-их років. Військо Запорізьке - у XVI столітті офіційна назва козацького війська з центром у Запорозькій Січі, а з середини XVII століття — української козацької держави на чолі з гетьманом. Гетьманщина - українська козацька держава. Руїна – період історії України кінця XVIIст., що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. В наслідок громадянської війни територію України по Дніпру було поділено на дві частини – Лівобережну і Правобережну. Конституція – основний закон країни, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію Малоросія - у ХVІІІ ст. в Російській імперії так почали позначати Лівобережну Україну. Назви Малоросія, малоросійський, малоросіяни вживалися стосовно всієї підросійської України упродовж XIX і поч. XX ст. "Малоросія" виведено від назви "Мала Русь", якою у ХIV ст. візантійці називали Західноукраїнські землі (Галицько-волинське князівство) через створення в межах загальноруської мітрополії власної мітрополії: Київську митрополію називали Велика Русь ( в грецькій огласовці — Росія), Галицьку – Мала Русь. Малоросійська колегія - колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини. Козацьке бароко - назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко. Козацькі літописи - історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Українські землі в др.пол.ХVІIІст. – 1914р. Нова (Підпільненська) Січ - адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734—1775 роках. Остання Запорозька Січ, створена з дозволу та під контролем Російського уряду. Задунайська Січ - військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю. Коліївщина - селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі. Паланка – адміністративно-територіальна та господарська одиниця Війська Запорозького Низового Зимівник – господарство фермерського типу, ведене на запорозьких землях старшинами і козаками. Промисловий переворот - перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який обумовив підвищення продуктивності праці і збільшення значення у суспільному житті буржуазії та пролетаріату. Нація – історична спільність людей, основана на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури і характеру, економічних зв’язків. Національне відродження – культурно-політичний процес, у ході якого етнос (народ) починає відчувати себе як нація. Декабристи – офіцери російської армії які за допомогою збройної сили планували встановити у Росії конституційний лад. Масонство – суспільний морально-етичний рух у вигляді закритої організації, який сповідує ідею Бога – Великого Майстра Всесвіту. Основні принципи руху – свобода, рівніть, братерство. В Україні масонство поширюється в кін. ХVIII ст. Центром руху став Київ. Романтизм - ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції. На території України поширився з поч. ХІХ ст. Характерні ознаки романтизму - заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". Земства - виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії та Російській Республіці. Введені земською реформою 1864р.. Завідували освітою, охороною здоров'я, будівництвом доріг тощо. Скасовані у 1918р. декретом Радянського уряду. Громадівський рух – суспільно-культурницька діяльність напівлегальних, непартійних об’єднань "громад" у др. пол. ХІХст. Одним з головних напрямків діяльності громад була організація україномовних недільних шкіл для дорослих, організація бібліотек, семінарів та друкування україномовної літератури. Являє собою організаційну форму українського національно-визвольного руху 60-90-х рр. ХІХст. Братство тарасівців – братерство тарасівців, тарасівці, таємна студентська організація, створена в Полтаві в 1891р. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка "всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря". Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості. Активно залучили до товариства однодумців з різних міст (Чернігів, Київ, Олександрія, Херсон, Одеса та ін.). Найбільший успіх тарасівці мали у Харкові. У 1893р. частину членів Братства тарасівців було заарештовано, проте організація продовжувала діяти до кінця 90-х років XIXст. Трудова міграція - переміщення працездатної особи, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць країни (внутрішня трудова міграція), з метою працевлаштування на певний термін. Політична партія – добровільне об’єднання людей, що представляє волю певної соціальної групи, прагне оволодіти державною владою, впливати на формування та політику органів держави відповідно до своєї програми розвитку суспільства. Українофіли – представники суспільно-політичного руху українофільства (60-80-ті рр. ХІХст.), прихильники української ідеї. Головне гасло Україна "була, є і буде". Себе українофіли називали "народолюбцями". Москвофіли – суспільно-політичний рух на Західній Україні, представники якого вірили у прогресивну роль Росії в житті всього слов’янства і заперечували існування українського народу. Пропагували ідею "єдиної, неподільної російської народності" від Карпат до Камчатки. Отримував широку фінансову підтримку з боку російського уряду. Народовці - суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках ХІХст. у Галичині. Діяльність народовців спрямовувалася на розвиток національної самосвідомості українців. Підтримували контакти із наддніпрянськими громадівцями. Нова ера – порозуміння між Австро-Угорським урядом і українськими громадівцями. У відповідь на лояльність українців до Австрійської влади остання мала з однаковою прихильністю ставитися як до поляків, так і до українців. Передбачалося надання українцям певної кількості місць в Австрійському парламенті і Галицькому сеймі, розширення прав української мови в адміністрації та судах, відкриття трьох українських гімназій, збільшення кількості українських кафедр у Львівському університеті та ін. Активні поборники з української сторони – В.Антонович, О.Барвінський, О.Кониський. "Нова ера" не подолала україно-польських суперечностей і у 1894р. сторони відмовилися від новоерівської політики. Лише частина передбачених в угоді заходів була виконана. Меценат – римський політичний діяч І ст. до н.е., який щедро підтримував письменників і поетів. У переносному значення слово "меценат" – покровитель мистецтва і літератури. Аматорський театр – любительский театр. Професійний театр – у сучасному розумінні класичний театр. Перший професійний театр в Україні "Руська бесіда" відкрився у 1864р. у Львові. У 1882р. з ініціативи М.Кропивницького в Єлисаветграді почала працювати перша українська професійна трупа – Товариство українських акторів. Модернізм – напрям у мистецтві, якому притамання заперечення реалізму, традиційних форм, пошук нових естетичних форм. Реалізм - стиль і метод у мистецтві й літературі, який прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. В Український літературі реалізм поширюється з др.пол. ХІХст. І зокрема у творах М.Вовчок, І. Франка, І.Нечуя-Левицького. Монополія – виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т.п.